МЕТОДИ БОРОТЬБИ ІЗ ШКІДНИКАМИ ТА ХВОРОБАМИ РОСЛИН » Берегиня

Механічні методи полягають у ручному збиранні й знищенні як самих шкідників, так і їхніх яєць, личинок та лялечок. Тут передбачаються, в основному, такі види робіт:

1) збирання зимових гнізд білана жилкуватого, золо-тогуза та інших шкідників саду;2) знищення навесні та влітку шкідників на деревах і овочевих рослинах;3) струшування на підстилку в квітні жуків яблуневого квіткогриза;4) знищення метеликів багаттям і ловчими ліхтарями;5) влаштування на стовбурах дерев ловчих поясів і ловчих спідничок;6) обмащування стовбурів дерев вапном у суміші з мідним купоросом;7) збір і знищення протягом року плодів, уражених шкідниками й хворобами;8) виявлення місць яйцекладок дорослих комах і личинок колорадського жука, хруща і вовчка;9) згрібання і знищення листя дерев, бур’янів і всіх рослинних решток на городі;10) перекопування або переорювання пізно восени ґрунту в саду та на городі. Зупинімося на трьох найважливіших заходах, як-от: знищення шкідників багаттям або ловчими ліхтарями, илаштування ловчих поясів і ловчих спідничок та виловлювання вовчків. Вони досить ефективні, ці заходи, але, ма жаль, рідко застосовуються садівниками й овочівниками. Інші механічні методи доволі прості й доступні, тож не вимагають якихось особливих знань або матеріалів.Потрібні лише бажання і наполегливість.Для знищення деяких видів шкідників, головним чином, метелика яблуневої плодожерки, влітку ночами запалюють у саду яскраві багаття. Для цього беруть матеріал, що добре і довго горить,— дрова, сухе гілля, старе взуття тощо. Багаття розкладають на значній відстані від дерев та кущів, щоб не пошкодити їх. Метелики масово злітаються на вогонь і згорають.Щоб позбутися яблуневої та грушевої медяниці, дерева обкурюють тютюновим димом. З цією метою по території всього саду розкладають на відстані 15—20 м одна від одної купи листя, старої соломи та іншого палива, що дає багато диму й мало полум’я, а зверху на купи сиплять 1 кг тютюнового пилу та решток тютюнової продукції. Якщо погода безвітряна, запалюють багаття. Через 2— З години від густого диму медяниці та інші види метеликів гинуть і падають з дерев.А тепер про ловчі ліхтарі. На звичайний гасовий ліхтар («летюча миша») чи електричний ліхтарик накладають великий абажур, чіпляють на триногу, запалюють і виносять вночі у сад. Під ліхтарем ставлять таз, ночви або корито з липкою рідиною — мелясою, смолою, дьогтем тощо. Зрештою, посудину можна залити водою, додавши до неї трохи олії. Метелики злітаються на світло ліхтаря, б’ються об скло, падають у таз, ночви чи корито й тонуть. Ставити ліхтарі, як і розкладати багаття, треба у червні—липні, коли найбільше виводиться метеликів. Зазначимо, що метод цей дуже ефективний, якщо його застосовують гуртом і постійно. Коли ж у селі ліхтар поставить лише один садівник, то користі від цього буде мало.Починаючи з весни й до глибокої осені на стовбури фруктових дерев накладають ловчі кільця, зроблені з паперу, соломи, перевесел, очерету, ганчір’я тощо, з метою затримання шкідників, які, перезимувавши у фунті, повертаються на дерева. На кожне з них накладають З— 4 кільця (посеред стовбура й нижче) і намащують їх клеєм, який не загусає і не стікає. Клей можна зварити самому за такими рецептами: 1) Рицинову олію (касторку) варять на малому вогні, аж доки зверху вона не покриється шкіркою. Тоді всипають туди живицю (на 100 г олії 60—70 г живиці) й помішують. Коли живиця розчинилася, клей готовий.

2) До посудини з олією (соняшниковою чи іншою) кладуть невеликі шматки несолоного свинячого сала (на 100 г олії 50 г сала) і варять до утворення шкварок. їх викидають, а в одержаний розчин наливають холодного дьогтю (100 г). Суміш повільно помішують, аж поки маса не захолоне.

Коли сади відцвіли, ловчі кільця знімають з дерев і спалюють.Ловчі кільця затримують лише частину шкідників, переважно тих, що не літають. Чимало з них усе ж потрапляє на дерева. Нищити їх найкраще, струшуючи з гілок на рядна, мішки, брезент, розстелені піддеревом. Потім їх змітають віником у відро з гасом і спалюють.У червні—липні ловчі кільця знову накладають на дерева для їх захисту від яблуневого квіткогриза.На початку липня на стовбури фруктових дерев накладають ловчі спіднички з грубого паперу завширшки 30—40 см, складеного навпіл. Обмотують ним стовбури з допомогою шпагату. Гусінь яблуневої плодожерки, шукаючи місця для заляльковування, залазить у папір або на кору дерева під папір і тут коконується. Намащувати папір клеєм не потрібно. Через 2 тижні необхідно спіднички зняти, вийняти з них і знищити хробаків або їхні лялечки, а спіднички знову поприв’язувати до стовбурів. Через 2 тижні цю дію повторюють.Ловчі кільця застосовують і в другій половині серпня. Цього разу, крім плодожерки, до них потрапляють казарка, квіткогриз, різні блощиці, горохова зернівка та інші шкідники. З настанням морозів піддеревом стелять якусь тканину або папір, обережно знімають кільця і все це спалюють.Виловлювання вовчків, цих небезпечних ворогів садових і городніх культур,— також дуже важлива справа, впоратися з якою іноді не можуть садівники, овочівники і квітникарі, попри всі рекомендації, що зустрічаються в літературі. Ми б радили скористатися кількома методами. Можливо, вони допоможуть вам позбутися або принаймні скоротити кількість вовчків на присадибній ділянці: 1) На ділянці, де завелися вовчки, роблять суцільну (без щілин) загорожу зі старих дощок, фанери, бляхи, картону тощо. Верхній її край має здійматися на 10—15 см над землею. Через кожні 3—4 м загорожі залишають місця для трилітрових банок, які закопують у землю впритул до дощок, не залишаючи щілин, в які могли б пролізти повчки. Відкрите горло банки трохи не дістає до рівня фунту. На дно банок кладуть розтерту шкаралупу з курячих яєць, побризкану рослинною олією. Цей пристрій діє просто: вовчок, повзаючи по ділянці в пошуках їжі, натикається на загорожу, рухається вздовж неї і зустрічає на своєму шляху банку із запахом олії. Він охоче спускається в неї і більше не може вилізти. Через 2—3 дні банки перевіряють, зловлених вовчків висипають у відро з гасом чи солоною водою і знищують, а банки знову ставлять на своє місце.

2) На ділянці з вовчками викопують ямки 60—70 см завглибшки. У кожну з них кладуть відро кінського гною, а зверху на нього ставлять трилітрову банку, відкрите горло якої має бути на рівні ґрунту. Гній, розкладаючись, гріє банку, в неї залазять вовчки, яких потім виймають і знищують.

Біологічні методи боротьби з шкідниками й хворобами полягають у використанні живих організмів, які є природними ворогами різних комах і грибкових захворювань. До таких організмів належать насамперед хижі й паразитуючі комахи та кліщі, комахоїдні тварини й птахи.

Найпоширенішими комахами-хижаками є жуки-кок-цінеліди (сонечко, або божа корівка), золотоочки, фльор-ниці, мухи-дзюрчалки (сирфіди) тажуки-жужелиці. Перші три живляться попелицею та іншими шкідниками, які висмоктують сік рослин. Цікаво, що жук-сонечко за своє життя поїдає понад 5000 штук попелиці, а його личинка за 8 днів — понад 350. Личинка золотоочки за 10 днів знищує приблизно 500 штук, а личинка мухи-дзюрчалки за цей же час — 400 штук попелиці.Жуки-жужелиці поїдають гусениць, личинок та інших шкідників. Повзають по землі, вночі ховаються. Довжина тіла досягає 5 см, воно, як і крила, темно-синього кольору, блискуче.До корисних паразитів відносять комах, розвиток яких відбувається всередині тіла інших комах або на ньому. Існують дуже дрібні комахи-паразити, так звані яйцеїди, які відкладають яйця у яйця комах-шкідників. Вміст останніх і поїдають личинки паразитів. До яйцеїдів належать, наприклад, трихограма, що розвивається у яйцях яблуневої плодожерки, шовкопряда-недопарки, совки та інших шкідників; теленомус — паразит шовкопряда-пер-стенівки та деяких інших метеликів; муха тахіна тощо. Деякі комахи-паразити можуть розвиватися в тілі гусениць і лялечок; дорослі особини відкладають у них яйця, тож личинки, що вилуплюються, зсередини знищують шкідників.Кожному, хто дбає про свій сад і город, потрібно знати корисних комах, уміти відрізняти їх від шкідників і створювати сприятливі умови для їхнього існування і розмноження.До друзів саду й городу із хребетних відносять: кажанів (летюча миша), їжаків, ящірок, жаб. Усі вони знищують чимало шкідливих комах, їхніх яєць, личинок і лялечок. Що ж до крота, то він і приносить користь (живиться личинками комах), і завдає шкоду (поїдає дуже багато дощових черв’яків, які сприяють утворенню гумусу).Серед птахів друзями саду й городу вважають синиць, шпаків, жовтих і білих плисок, зозуль, сов, сичів, мишоїдів та інших істот.Особливо корисними є синиці. Кожна пара синиць протягом світлового дня приносить корм своїм ненажерливим пташенятам більш як 350 разів.Багато комахоїдних птахів, що мостять гнізда в дуплах, охоче поселяються в саду або біля нього, якщо для них розвісити шпаківні. Роблять їх із дощок чи з обрізків дерева (дуплянки). Ці пташині хатки мають бути міцними, не продуватися вітром, тому щілини в них замащують китом, пластиліном чи глиною, фарбують їх у сірий або коричневий колір, краще олійною фарбою. Розвішують пташині хатки навесні, а для синиць — восени. Прикріплюють до дерева з невеликим нахилом вперед. Льоток спрямовують у бік, звідки найменше дме вітер у цій місцевості.Окремі птахи з числа друзів саду й городу, зокрема синиці, залишаються зимувати у місцях постійного поселення. Тому взимку для них потрібно влаштовувати тимчасові годівниці з молочних пакетів, диктових поличок тощо. Туди закладають насіння соняшника, крихти хліба, кістки із залишками м’яса, шматки несолоного сала. Підгодівля є суттєвою підтримкою птахів у їхній боротьбі за виживання, особливо в суворі сніжні зими. Корисних птахів та їхні гнізда треба також захищати від лісових хижаків і домашніх кішок.

Розглянемо тепер хімічні методи боротьби із шкідниками й хворобами рослин. Звичайно, найкраще вирощувати садовину й городину без застосування отрутохімікатів. Але, на жаль, самих лише механічних і Піологічних методів недостатньо, щоб убезпечити нашітож личинки, що вилуплюються, зсередини знищують шкідників.

Кожному, хто дбає про свій сад і город, потрібно знати корисних комах, уміти відрізняти їх від шкідників і створювати сприятливі умови для їхнього існування і розмноження.До друзів саду й городу із хребетних відносять: кажанів (летюча миша), їжаків, ящірок, жаб. Усі вони знищують чимало шкідливих комах, їхніх яєць, личинок і лялечок. Що ж до крота, то він і приносить користь (живиться личинками комах), і завдає шкоду (поїдає дуже багато дощових черв’яків, які сприяють утворенню гумусу).Серед птахів друзями саду й городу вважають синиць, шпаків, жовтих і білих плисок, зозуль, сов, сичів, мишоїдів та інших істот.Особливо корисними є синиці. Кожна пара синиць протягом світлового дня приносить корм своїм ненажерливим пташенятам більш як 350 разів.Багато комахоїдних птахів, що мостять гнізда в дуплах, охоче поселяються в саду або біля нього, якщо для них розвісити шпаківні. Роблять їх із дощок чи з обрізків дерева (дуплянки). Ці пташині хатки мають бути міцними, не продуватися вітром, тому щілини в них замащують китом, пластиліном чи глиною, фарбують їх у сірий або коричневий колір, краще олійною фарбою. Розвішують пташині хатки навесні, а для синиць — восени. Прикріплюють до дерева з невеликим нахилом вперед. Льоток спрямовують у бік, звідки найменше дме вітер у цій місцевості.Окремі птахи з числа друзів саду й городу, зокрема синиці, залишаються зимувати у місцях постійного поселення. Тому взимку для них потрібно влаштовувати тимчасові годівниці з молочних пакетів, диктових поличок тощо. Туди закладають насіння соняшника, крихти хліба, кістки із залишками м’яса, шматки несолоного сала. Підгодівля є суттєвою підтримкою птахів у їхній боротьбі за виживання, особливо в суворі сніжні зими. Корисних птахів та їхні гнізда треба також захищати від лісових хижаків і домашніх кішок.Розглянемо тепер хімічні методи боротьби із шкідниками й хворобами рослин. Звичайно, найкраще вирощувати садовину й городину без застосування отрутохімікатів. Але, на жаль, самих лише механічних і Піологічних методів недостатньо, щоб убезпечити наші сади й городи від навали шкідників і хвороб. Тож і змушені ми вдаватися до «хімії».В таких випадках слід надавати перевагу високоефективним і водночас малотоксичним хімічним препаратам.

Хімічні препарати, що про них йтиме мова далі, поділяються на дві групи:

1) неорганічні речовини і 2) настої й відвари з рослин.

Неорганічні речовини. Одним з найефективніших і найпоширеніших препаратів цієї групи, якому властива фунгіцидна (протигрибкова) дія, є бордоська рідина. Виготовляється вона з мідного купоросу і вапна. На 10 л води беруть 100 г мідного купоросу і 100 г свіжогашеного вапна. У невеликій скляній, керамічній або емальованій посудині з гарячою водою розчиняють мідний купорос, доводячи його об’єм до 5 л. В іншій посудині розводять гашене вапно й доводять його об’єм до 5 л, потім цей розчин проціджують. Після цього в посудину з вапняним молоком (саме в нього, а не навпаки) ллють розчин мідного купоросу і весь час перемішують до одержання однорідної маси. Якість розчину перевіряють лакмусовим папірцем. Якщо він не змінює свого кольору, це означає, що розчин приготовлений правильно. Почервоніння лакмусового папірця свідчить про надлишок купоросу. Щоб зменшити його концентрацію, в розчин додають вапняного молока. За браком лакмусового папірця, концентрацію мідного купоросу можна визначити шляхом занурення в розчин якогось стального предмета. Якщо на металі з’явився червонуватий наліт, розчин вживати не можна, бо зайва кількість купоросу викличе опіки на листях рослин.Застосовують бордоську рідину для обприскування садових і городніх культур, уражених паршею, плодовою гнилизною, плямистістю листя, антракнозом смородини й малини, а також при інших грибкових захворюваннях. Обприскувати рослини вперше треба навесні до розпускання бруньок, а вдруге і в наступні рази — перед збиранням врожаю (малину обприскують після збору врожаю). Термін останнього обприскування плодових культур до збирання врожаю — 15 днів, а смородини й аґрусу — 25.


Залізний купорос
застосовується для боротьби з мохом і лишайниками на стовбурах і гілках дерев, для дезинфекції та лікування ран і дупел, а також як профілактичний засіб проти різних грибкових захворювань. Обприскують дерева тоді, коли на них ще не з’явилися листки, щоб не обпекти їх. Для обприскування сім’ячкових і кісточкових плодових дерев, вражених хлорозом, розводять ЗО г залізного купоросу в 10 л води. Для обприскування стовбурів дерев проти моху й лишайників кількість купоросу можна збільшити до 100 г на 10 л води. Обприскування проводять вранці або ввечері. На яйця шкідників препарат не діє. Слабо він діє і на їхні зимуючі стадії.

Кальцинована сода застосовується для боротьби з борошнистою росою на рослинах аґрусу, чорної смородини, огірків та квітів. Розчин готують таким чином: 50 г соди і 50 г господарського мила розводять спочатку в невеликій кількості м’якої гарячої води, а потім до розчину доливають воду, доводячи його загальний об’єм до 10 л. Кущі, вражені борошнистою росою, обприскують відразу ж після цвітіння, а потім ще 2—3 рази через кожні 10 днів.

Сірка колоїдна. 50—100 г порошку сірки розмішують у невеликій кількості води й доводять до сметанопо-дібного стану. Поступово доливаючи воду до 10 л, готують суспензію, якою опиляють дерева і кущі, вражені кліщами та грибковими хворобами. На сонці крапельки суспензії випаровуються, що і є причиною загибелі кліщів та їхніх личинок. Застосовується сірка в теплу погоду при температурі повітря +21 —25° С. В холодну погоду ефектЇЇ дії значно знижується. Опиляти кущі аґрусу не рекомендується. Сірка вогненебезпечна, але для людини не шкідлива.

Марганцевокислий калій, або «марганцівка» (калія перманганат), має дуже широкий спектр застосування. Речовину розводять у воді в різних пропорціях, але не більше як 7—8 г на 10 л води. Саме таким максимально міцним розчином обробляють за 30—40 днів до посадки цибулини гладіолуса. А ось помідори після посадки поливають розчином 2—3 г на 10 л води. У разі захворювання капусти чорною ніжкою або кілою її поливають розчином «марганцівки» із розрахунку 5 г на 10 л води.

Розчин марганцевокислого калію використовують також у боротьбі з сірою гнилизною на полуницях (2 г на 10л води), з борошнистою росою на огірках (3 г на 10 л води) та з іншими хворобами.


Вапно.
Для боротьби із шкідниками застосовують свіжогашене вапно, бо при тривалому зберіганні гашене вапно, взаємодіючи з вуглекислим газом повітря, перетворюється на крейду і стає непридатним. Крім весняної побілки стовбурів плодових дерев, рекомендується робити суцільне обприскування дерев і кущів вапняним молоком. Для його виготовлення беруть 1 —2 кг свіжогашеного вапна й розводять у 10 л води. Розчин проціджують і заливають в обприскувач. Оскільки тонкі отвори розпилювача забиваються частинками вапна, то краще ним не користуватися, а зробити до обприскувача спеціальний щиток. Вдаряючись об нього, цівка вапняного молока рівним шаром лягає на дерева й кущі, утворюючи міцний покрив, під яким гинуть яйця, личинки й лялечки шкідників. Крім того, вапняний покрив, відбиваючи прямі промені сонця, захищає дерева і ягідники від перегріву та опіків.

Гасово-мильну суміш застосовують проти ко-мах-сисунів, яблуневої та грушевої медяниці, кліщів, тлі, яєць інших шкідників. Виготовляють її так: беруть 70 г господарського мила і розчиняють його у 2 л гарячої дощової води. Потім віником збивають розчин на піну. Помішуючи його, повільно вливають 400 г гасу. Одержану суміш старанно розбовтують з півгодини, аж доки вона не стане білою і густою, як сметана. Далі, помішуючи, доливають теплу воду, доводячи об’єм суміші до 10 л. Після приготування гасово-мильної суміші її негайно використовують, бо коли вона постоїть, то гас спливе нагору й під час обприскування може пошкодити листя рослин. Обприскувати препаратом найкраще надвечір.


Мідно-мильна
емульсія застосовується проти борошнистої роси аґрусу і полуниць. Для приготування препарату 150—200 г господарського мила розводять у 9 л дощової або м’якої річкової води. Окремо в 1 л такої ж гарячої води розводять 5—10 г мідного купоросу. Потім розчин купоросу поволі вливають у посуд з розчином мила, постійно перемішуючи. Правильно приготовлена суміш має зеленкуватий колір, у ній не утворюються згустки. Застосовується відразу ж після приготування.

Мильно-лужний розчин є досить ефективним засобом боротьби проти багатьох шкідників і хвороб рослин у початковій стадії їхнього розвитку. Тому цим розчином можна обприскувати садові й городні культури як навесні, так і протягом усього літа з інтервалом у 10—15 днів. Виготовлять розчин так: 250—300 г просіяного деревного попелу заливають 10л гарячої води і доводять суміш до кипіння. Потім розчин охолоджують і проціджують через капронову панчоху. Перед застосуванням додають 40 г господарського мила, розведеного у невеликій кількості води. Під час весняної обробки саду (квітень— травень) на 10 л розчину додають 25—30 г карбаміду (сечовини), при літньо-осінніх обприскуваннях (червень— вересень) — 50—60 г нітрофоски (вид мінерального добрива). Ефективність препарату підвищується, якщо в нього додати трохи одного з трав’яних настоїв.


Препарати рослинного походження.
Спочатку розповімо про деякі загальні правила користування препаратами рослинного походження.Усі відвари, особливо настої, бажано готувати на дощовій або іншій м’якій воді у скляному, емальованому чи глиняному посуді. Температура препарату при його використанні не повинна перевищувати +40° С.Перед виготовленням настоїв і відварів рослини подрібнюють, а перед використанням — проціджують. Висушених рослин треба брати вдвічі менше, ніж рекомендується для зелених. Більшість препаратів застосовують відразу після приготування.Для кращого прилипання розчинів рослинного походження, а отже й подовження терміну їхньої токсичної дії, в усі настої та відвари перед застосуванням додають 30—40 г господарського, рідкого або зеленого мила. Обробляти дерева, кущі та інші насадження найкраще у вечірні години або в похмуру погоду. Таким чином ви не обпечете листя, а також збережете більше корисних комах. Обробку розпочинають з верхівки крони дерева й переходять на нижню її частину.Хоч рослинні настої та відвари у своїй переважній більшості не є шкідливими для здоров’я людини і домашніх тварин, усе ж поводьтеся з ними обережно. Особливо будьте уважні при роботі з настоями дурману й блекоти чорної. Деякі трави можуть викликати алергійні реакції. Тому людям, схильним до алергії, треба мати з собою протиалергійні засоби. Посуд, в якому готувалися або зберігалися настої та відвари, необхідно вимити теплою водою з кальцинованою содою чи деревним попелом.

Вживати фрукти, ягоди й овочі, оброблені рослинними настоями і відварами, можна не раніше ніж через 5 днів, за винятком відварів із дурману, болиголова й тютюну, після обробки рослин якими цей термін подовжується до 15 днів. Загалом рослинні настої та відвари не накопичуються в продукції, тому вважаються екологічно безпечними.

А тепер про дію окремих препаратів і рецепти їх приготування:

Розчин часнику застосовується проти кліщів, тлі, блощиць, медяниць, яблуневого нутряка й бактеріальних грибкових хвороб.

500 г часнику кришать, кладуть у трилітрову банку, заливають водою і настоюють у темному місці закритою протягом 5 діб. Обробляють рослини розчином у концентрації — 60 г настою і 40 г мила на 10 л води.

Перець стручковий гіркий — ефективний засіб у боротьбі проти яблуневої плодожерки, медяниць, трипсів, попелиці, слимаків та ін.100 г сухого перцю варять 2 години в 1 л води, доливають до 10 л і додають 40 г мила.Пижмо у свіжому вигляді застосовують у боротьбі проти мух, блощиць, блох, молі та інших шкідників.2—3 кг рослин треба посікти на дрібні частини, залити водою, щільно закрити кришкою і настоювати 2 доби. Потім прокип’ятити 25—30 хвилин, процідити й додати у відвар стільки ж холодної води.Дев’ятисил використовують у боротьбі проти колорадського жука.100 г висушених коренів дев’ятисила залити у відрі окропом, закрити й почекати, доки охолоне. Розбризкують віником по картоплі й помідорах тричі протягом літа.Чистотіл найефективніше свою дію виявляє проти попелиці.Три рослини чистотілу треба зрізати під корінь, покришити і залити відром холодної води. Додати 20 г мила і настояти 2 години. Настій вилити у таз і вмочувати верхівки рослин, уражених попелицею.Гірчицю застосовують проти попелиці, гусені, слимаків.100 г сухої гірчиці слід залити 10 л гарячої води, настояти 2 доби. Розвести холодною водою у пропорції 1:1, не збовтуючи осаду. Перед застосуванням додати 40 г господарського мила.Полин гіркий — ефективний засіб проти яблуневої плодожерки та листогризучих гусениць і жуків.1 кг прив’яленого й подрібненого полину варять у 2—3 л води на слабкому вогні. Потім відвар охолоджують, проціджують і розводять водою до 10 л.Кульбабу застосовують проти попелиці та кліщів.Збирають листя під час цвітіння рослин. У емальоване відро з водою кладуть 40 г покришених зелених листочків і настоюють протягом 12 годин. Перед використанням настій проціджують.Цими порадами, звичайно, не вичерпується багатющий арсенал рослинних засобів боротьби проти шкідників і хвороб. Якщо у спеціальній літературі або в періодичній пресі вам доведеться зустріти інші рецепти, випробуйте їх. Застосовуйте ті засоби, які виявляться найефективнішими.