Про нашу УкраїнуМи дуже любим весь наш край,І любим Україну,Її лани, зелений гай,В саду — рясну калину.Там соловейко навесніСпіває між гілками:Та й ми співаємо пісні –Змагається він з нами!
(М. Познанська)
ЖуравликЗ далекого краю,З далеких світівЖуравлик на крилахДодому летів,Минав океани,Ліси і моря,Вдивлявсь крізь тумани:– Чия це земля,Чиї це долини,Чиї це луги,Чию це калинуГойдають вітри!Впізнав батьківщину:– Моя це земля,Моє тут гніздечкоІ мова моя.
(Л. Пилип’юк)
УкраїніУкраїно,Ти – сонце весняне,Моя рідна, моя золота…Твої древні задумані храми,Старовинні чудесні міста –Ніби в казці, де час зупинився,Щоб усе, що було, пригадати:Тихі співи і танці вогнисті,Щебетання в садку біля хати,І тумани, і роси краплисті,І героїв славетних життя, –І мале босоноге дитя,Що біжить радо з піснею в полеІ сміється, хоч ніженьки коле!..
(Я. Черняк)
Любіть УкраїнуЛюбіть Україну, як сонце, любіть,як вітер, і трави, і води…В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,вишневу свою Україну,красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,сіяє вона над віками…Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, однав просторів солодкому чарі…Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,у пісні у кожній, у думі,в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,живе у стежках, у дібровах,у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прахчужинців в зелених мундирах,в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,і сльози, і все до загину…Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,люби її кожну хвилину.Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,як пісню, що лине зорею…Всім серцем любіть Україну свою —і вічні ми будемо з нею.
(Володимир Сосюра)
Моя УкраїнаНа світі багато чудових країн,Мені наймиліша, найкраща країна,Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,Безсмертна моя Україна.Ти з давніх віків непокірна булаІ волю свою боронила невпинно.Нарешті збулося – її здобулаЗвитяжна моя Україна.На землях твоїх неозорих степівЖиве працьовита і чесна родина,Хвилюється колосом стиглих хлібівМоя золота Україна.В садах і дібровах в вечірні часиЧарує нас пісня дзвінка солов їнаІ чути співочі дівчат голоси, –Пісенна моя Україна.Тепер ще не легко живеться тобі,Є в тому, мабуть, особлива причина.Та все подолає в тяжкій боротьбіНезламна моя Україна.Квітуй, мов калина, на плесами вод,Будь в дружбі і праці міцна та єдина.Хай буде щасливим твій вільний народ,Прекрасна моя Україно!
(Микола Верещака)
